Регламент ЄС щодо продукції, вільної від вирубки лісів (EU Deforestation Regulation, EUDR, Regulation 2023/1115), був ухвалений у 2023 році як частина Європейського зеленого курсу. Його мета — унеможливити потрапляння на ринок Євросоюзу товарів, вирощених чи вироблених на землях, які зазнали вирубки або деградації лісів після 31 грудня 2020 року. Під дію регламенту потрапляють сім товарних груп: соя, пальмова олія, какао, кава, каучук, деревина та яловичина, а також продукти їх переробки — зокрема соєвий шрот, олія та комбікорми.
Терміни набрання чинності регламент змінював уже двічі. Спочатку норми мали запрацювати з 30 грудня 2024 року, потім дедлайн перенесли на рік — на 30 грудня 2025-го. Наприкінці 2025 року Європарламент і Рада ЄС погодили ще одне відтермінування: тепер великі та середні компанії зобов'язані виконувати вимоги EUDR з 30 грудня 2026 року, а мікро- та малі підприємства — з 30 червня 2027 року. Причиною повторних перенесень офіційно називають технічну неготовність єдиної інформаційної системи ЄС, яка має приймати й обробляти декларації про належну перевірку (Due Diligence Statement, DDS). При цьому саму суть регламенту не переглядали — бізнесу дали більше часу на підготовку систем простежуваності.
Ключова вимога EUDR — геолокаційна простежуваність. Кожна партія сої, що потрапляє на ринок ЄС, повинна супроводжуватися точними географічними координатами земельних ділянок, на яких її вирощено. Оператор, який першим вводить товар на ринок Союзу, зобов'язаний подати декларацію про належну перевірку, що підтверджує: продукція не пов'язана з вирубкою лісів після граничної дати, вирощена відповідно до законодавства країни походження (земельні права, охорона праці, права корінних народів, податкове та антикорупційне законодавство), і має повний, задокументований ланцюг постачання від поля до кінцевого покупця.
Що EUDR означає для трьох ланок ланцюга постачання
Для сільгоспвиробників головний виклик — необхідність фіксувати й передавати геодані по кожному полю, де вирощується соя, а також підтверджувати, що ділянка не зазнала розширення за рахунок лісових земель. Практично це означає роботу з GPS-координатами, супутниковим моніторингом і готовність надавати документи про право власності чи оренди землі за першою вимогою покупця.
Для елеваторів ситуація складніша, оскільки саме на етапі приймання й зберігання відбувається змішування партій від різних господарств. Якщо зерно з "чистих" (EUDR-сумісних) і "нечистих" ділянок потрапляє в один силос, простежуваність втрачається для всієї партії. Це змушує елеватори переглядати логістику приймання: сегрегацію потоків за походженням, окреме зберігання, партійний облік і присвоєння кожній партії унікального ідентифікатора, який зберігається на всіх наступних етапах.
Для переробників (олійноекстракційні заводи, виробники шроту та комбікормів) виклик полягає в тому, що готовий продукт — соєвий шрот чи олія — часто є сумішшю сировини з десятків, а то й сотень господарств. EUDR вимагає, щоб декларація про належну перевірку покривала весь обсяг сировини, використаної у партії готової продукції, а це означає необхідність консолідувати геодані від усіх постачальників ще на етапі закупівлі.
Наслідки для бізнесу, залежно від масштабу й готовності до цифровізації обліку, можуть бути різними:
- компанії з розвиненою системою простежуваності отримують перевагу на ринку ЄС і можуть претендувати на прямі контракти з переробниками, які шукають підтверджене походження сировини;
- малі та середні господарства без цифрового обліку земельних ділянок ризикують випасти з експортних ланцюгів або отримувати нижчу ціну через додаткові витрати покупця на верифікацію;
- трейдери й елеватори, які не інвестують у роздільне зберігання партій, можуть втрачати можливість продавати частину обсягів як EUDR-сумісні, навіть якщо фактично сировина відповідає вимогам;
- переробники, що вже впровадили QS SojaPlus чи подібні модулі сертифікації, скорочують час на підготовку декларацій і знижують ризик відмов на кордоні ЄС.
Вплив на автоматизацію обліку сої
Ручний облік — паперові акти приймання, розрізнені excel-таблиці по елеваторах, усні домовленості про походження партій — стає непридатним під вимоги EUDR уже на етапі середнього обсягу експорту. Простежити тисячі тонн сої від конкретного поля до конкретного контейнера без цифрової системи практично неможливо без величезних трудовитрат і ризику помилок.
Це створює прямий стимул для впровадження систем обліку, які здатні пов'язувати геодані земельних ділянок із партіями зерна на кожному етапі — від поля через елеватор до порту чи заводу-переробника. Такі системи мають кілька спільних рис: інтеграція з супутниковим моніторингом для перевірки відсутності вирубки лісів, присвоєння унікальних ідентифікаторів партіям із збереженням історії змішування та розділення, автоматичне формування пакету документів для декларації про належну перевірку та обмін даними з контрагентами по всьому ланцюгу постачання в стандартизованому форматі.
Для агрохолдингів і трейдерів це означає перехід від обліку "врожай — склад — відвантаження" до обліку "поле — партія — сертифікат — покупець", де кожен рух зерна фіксується разом із географічною й документальною прив'язкою. Для елеваторів автоматизація торкається насамперед логістики приймання: датчики й сканування при в'їзді, електронні акти приймання з прив'язкою до координат постачальника, системи керування складом, що не допускають фізичного змішування несумісних партій без явного дозволу.
У підсумку EUDR стає не лише природоохоронним, а й технологічним драйвером для агросектору: компанії, які раніше вважали цифровізацію обліку сировини необов'язковою, тепер отримують прямий комерційний стимул її впровадити — інакше ризикують втратити доступ до одного з найбільших ринків збуту сої та продуктів її переробки.
Якщо ви представляєте елеватор чи підприємство з переробки сої та маєте проблему з відстежуваністю партій звертайтеь до наших фахівців за телефоном +38 (067) 190-98-11 (Вайбер, Телеграм) або залишайте заявку у формі контактів. Підберемо оптимальне рішення під вашу задачу.
