Питання закупок сировини для переробників зерна завжди було одним із найскладніших. Борошномельні та круп'яні підприємства постійно шукають пшеницю та інші зернові потрібної якості та сорту, комбікормові заводи в пошуку різноманітних видів зернових, а олійноекстраційні хочуть отримати соняшник із кращим показниками олійності.
Джерела закупок зерна для переробних підприємств
Джерелом закупок для зернопереробних підприємств завжди були елеватори, зернотрейдери (посередники) або господарства – безпосередні виробники зерна. В довгостроковій перспективі перереробники заключають договори поставки із постачальником і контрактують визначенні об'єми потрібного зерна. Це дає їм впевненість у тому, що вони не залишаться без сировини і не опиняться під загрозою закриття виробництва.
З точки зору різноманіття вибору та надійності – перевага на боці елеваторів та зернотрейдерів. Вони зазвичай володіють інформацією про поточні та частково майбутні поставки, можуть довести зерно до необхідної якості, та відвантажити у потрібній кількості. Елеватори переважно розташовані у районі із гарною транспортною інфраструктурою і добратися до них не існує проблему у будь-яку пору року. Зернотрейдери, які працюють із крупними елеваторами, або мають їх у своїй структурі також можуть гарантувати необхідні об'єми.
Головним мінусом для переробників у такій схемі роботи є ціна. Вона зазвичай завищена і часто може змінюватися без можливості особливого впливу на її формування. Все це в кінцевому рахунку перекладається на ціну кінцевої продукції та знижує прибутки переробних підприємств. Тому все більше і більше зернопереробних підприємств почали працювати напряму із фермерами, або невеликими господарствами, які можуть забезпечити необхідні об'єми сировини.
Плюси та мінуси закупки зерна переробниками у виробника
Із плюсів закупки зерна у безпосердніх виробників є нижча ціна, можливість контрактувати те зерно, яке безпосередньо потрібне переробнику у плані видів культур та їх якості. Із мінусів, потрібно відмітити нестабільність врожаїв та інших непередбачуваних факторів, які можуть призвести до невиконання домовленостей. Часто невеликі господарства навіть не мають власного пункту приймання зерна із поля та системи його первинного обліку, тому питання контролю та доведення до необхідних кондицій полягає цілком на переробника.
Переробник купуючи сировину у фермера, або іншого невеликого господарства, повинен мати свій власник елеватор, сушарку та сепаратори для доведення його до потрібних кондицій. Якщо не мати своїх складських потужностей, то весь профіт від такої схеми "з'їдять" транспортні витрати на доставку кожної партії. Особливо в зимовий період, коли добратися до господарства може бути надзвичайно важко через погодні умови.
Звичайно мова йде про великі та середні борошномельні виробництва, хлібокомбінати та комбікормові заводи. Для малих переробників це буде дуже витратно і краще купувати вже готове і дороблене до визначених кондицій зерно.
