Ситуація, коли підприємство вирощує ріпак і частину врожаю продає як сировину, а частину спрямовує у власну переробку на олію та шрот, створює складний випадок обліку. Стандартна схема "виростили — продали" тут не працює, оскільки після точки розподілу партія ріпаку розділяєтьс на два різні об'єкти обліку: товар на продаж і сировину для виробництва. Розглянемо, як побудувати систему обліку, яка дає відповіді на всі практичні питання власника чи фінансового директора.
Точка розподілу як ключовий момент обліку
Усе починається з визначення моменту, коли зібраний урожай перестає бути єдиною масою і розпадається на потоки. До збору врожаю та до моменту оприбуткування ріпак обліковується як готова продукція рослинництва за фактичною собівартістю вирощування (насіння, добрива, ЗЗР, паливо, амортизація техніки, оплата праці, накладні витрати). Ця собівартість формується один раз — на момент оприбуткування, і вона є базою для подальшого розподілу.
Собівартість 1 тонни ріпаку на момент оприбуткування однакова незалежно від того, куди ця тонна піде далі — на продаж чи в переробку. Розбіжності в результатах виникають не через різну собівартість сировини, а через різні витрати та виручку на наступних етапах.
Організація складського обліку за напрямками руху
Щоб у будь-який момент знати, яка партія куди пішла, потрібна система обліку за партіями на складі, а не усереднений облік "загальною масою". Практично це реалізується так:
- Присвоєння номера партії при оприбуткуванні — кожна партія (за полем, датою збору, вологістю, сміттєвістю) отримує окремий номер і фіксується окремим прибутковим ордером з зазначенням кількості, вологості, домішок та собівартості.
- Ведення складських карток (оборотних відомостей) у розрізі партій — рух кожної партії відображається окремим рядком: скільки надійшло, скільки списано на продаж, скільки передано у переробку, залишок.
- Оформлення внутрішнього переміщення при передачі в переробку — видача сировини у власний переробний цех фіксується не видатковою накладною на реалізацію, а актом (накладною) на внутрішнє переміщення між матеріально відповідальними особами або підрозділами, із зазначенням саме тих партій і кількості, яка йде на переробку.
Такий підхід дозволяє в будь-який момент відповісти на запитання "скільки ріпаку залишилось на складі, скільки продано і скільки передано у виробництво" простим звітом по оборотній відомості, без ручних підрахунків.
Облік переробки
Переробка ріпаку — це окремий виробничий процес, і облік тут будується за принципами обліку промислового виробництва, а не рослинництва. Сировина, передана в переробку, списується з рахунку запасів на рахунок виробництва за фактичною собівартістю переданої партії (кількість × собівартість одиниці цієї партії).
Далі формується виробнича собівартість переробки, яка включає:
- Пряму сировину — вартість переданого в переробку ріпаку за собівартістю оприбуткування, без жодних націнок чи ринкових коригувань.
- Прямі виробничі витрати — електроенергія, паливо, оплата праці персоналу переробного цеху, витрати на пресування/екстракцію, амортизація маслопресового обладнання.
- Загальновиробничі витрати — витрати на обслуговування цеху, охорону праці, частину адміністративних витрат, які розподіляються на виробництво відповідно до облікової політики підприємства.
Результатом переробки є два (або більше) види готової продукції — олія та шрот (іноді додатково лушпиння чи макуха), тобто маємо класичний випадок комплексного виробництва з кількома видами продукції з однієї сировини. Тут виникає ключове методологічне питання — як розподілити загальну собівартість переробки між олією і шротом.
Розподіл витрат переробки між олією та шротом
Оскільки і олія, і шрот отримуються з одного виробничого процесу одночасно, пряме віднесення витрат неможливе — потрібен метод розподілу.
Найпоширеніші підходи:
- Метод натуральних коефіцієнтів (вихід продукції) — розподіл пропорційно фізичному виходу продукції (наприклад, з 1 тонни ріпаку отримано ~0,33 т олії і ~0,60 т шроту), простий у застосуванні, але не відображає різницю в ринковій цінності продуктів.
- Метод точки розподілу за ринковою вартістю — розподіл витрат пропорційно ринковій вартості кожного виду продукції на момент завершення виробничого процесу; вважається економічно найбільш коректним, оскільки враховує, що олія та шрот мають суттєво різну ціну реалізації.
- Комбінований метод з урахуванням подальшої обробки — якщо олія чи шрот потребують додаткової обробки (рафінація, гранулювання) до продажу, від ринкової вартості віднімаються витрати на таке доопрацювання, і розподіл відбувається за скоригованою вартістю.
Обраний метод обов'язково фіксується в обліковій політиці підприємства й застосовується послідовно з періоду в період, оскільки його зміна впливає на собівартість готової продукції та фінансовий результат.
Що вигідніше — здати ріпак чи переробити на олію
Коли облік побудовано за описаною логікою, порівняння двох напрямків реалізації врожаю зводиться до простого управлінського розрахунку на тонну ріпаку.
Варіант "продаж сировини": виручка від реалізації тонни ріпаку мінус собівартість цієї тонни мінус витрати на продаж (транспортування, зберігання до відвантаження) = маржинальний результат продажу сировини.
Варіант "переробка": сумарна виручка від реалізації олії та шроту, отриманих з тонни ріпаку, мінус собівартість сировини мінус виробничі витрати переробки мінус витрати на збут готової продукції = маржинальний результат переробки.
Різниця між цими двома показниками і є відповіддю на питання, чи виправдана переробка з економічної точки зору в конкретному сезоні за поточної кон'юнктури цін на ріпак, олію та шрот. Оскільки ціни на всі три товари змінюються незалежно одна від одної, цей розрахунок доцільно робити регулярно (щомісяця або при суттєвій зміні цін), а не одноразово при плануванні.
Практичні рекомендації щодо побудови обліку ріпаку
Для того, щоб система обліку реально давала відповіді на перелічені вище питання потрібно:
- Вести облік у розрізі партій, а не загальною масою — це єдиний спосіб точно знати собівартість того, що продано, і того, що передано в переробку, особливо якщо партії відрізняються за якістю та собівартістю.
- Розділити виробничий облік переробки на окремий підрозділ (центр витрат) — з окремим накопиченням прямих і непрямих витрат, що дає змогу коректно порахувати собівартість олії та шроту й порівняти її з ринковими цінами.
- Автоматизувати облік у спеціалізованій обліковій системі — з налаштованим документообігом "оприбуткування — внутрішнє переміщення — виробництво — випуск готової продукції", що виключає ручне зведення залишків і дає управлінську звітність у реальному часі.
Правильно побудований облік перетворює переробку ріпаку з інтуїтивного рішення на прораховану управлінську стратегію, де кожна тонна врожаю супроводжується точними даними про собівартість, напрямок руху та фінансовий результат.
Якщо на вашому підприємстві є подібна задача і ви ще маєте не налагоджений облік, звертайтесь до наших фахівців. Надамо професійну консультацію та запропонуємо найкраще рішення. Телефонуйте +38 (067) 190-98-11 (Вайбер, Телеграм) або залишайте заявку у формі контактів.
