У галузі переробки олійних культур існує парадокс. Підприємства можуть мати сучасні лінії пресування, автоматизовані лабораторії, контроль якості на кожному етапі — але при цьому не розуміти, скільки насправді коштує їхня продукція.
Мова не про приблизні цифри чи бухгалтерські оцінки. Йдеться про точну, фактичну собівартість одного кілограма олії, макухи чи лушпиння.
У більшості випадків вона залишається «розмитою».
І проблема тут не у технології виробництва. Проблема в підході до обліку.
Де саме виникає «розмитість»
У традиційній моделі обліку підприємство бачить лише верхній шар витрат. Вони збираються укрупненими блоками, які добре підходять для фінансової звітності, але майже нічого не говорять про реальну економіку виробництва.
Наприклад, електроенергія. Вона списується на цех або на зміну. Але ніхто не знає, скільки кіловат фактично пішло на підготовку насіння, скільки — на пресування, а скільки — на транспортування або очищення.
Те саме стосується зарплати. Вона враховується по підрозділах, а не по технологічних операціях. У результаті неможливо зрозуміти, який саме етап формує найбільшу частину витрат.
Ще складніша ситуація із сировиною.
Кожна партія насіння має свою олійність, вологість, рівень засміченості. Вихід продукції може відрізнятися на десятки кілограмів з тонни. Але в традиційному обліку це практично не впливає на собівартість — вона усереднюється.
І саме тут виникає головне викривлення.
Підприємство бачить середню цифру, яка не відповідає жодній реальній партії.
Найбільша «сіра зона» — побічна продукція
У виробництві олії не існує поняття «один продукт». Завжди формується комплекс:
- олія;
- макуха або шрот;
- лушпиння;
- технологічні втрати.
І ось саме розподіл витрат між ними найчастіше відбувається умовно.
У багатьох підприємств макуха фактично «отримується безкоштовно» в обліку, хоча насправді вона забирає значну частину виробничих витрат.
І навпаки, вся собівартість може концентруватися на олії, штучно знижуючи рентабельність її продажу.
У результаті керівництво бачить фінансову картину, яка мало пов’язана з реальністю.
Чому це критично для бізнесу
Коли собівартість розмита, підприємство втрачає найважливіший управлінський інструмент — можливість приймати рішення на основі даних.
Воно не розуміє:
- яка партія сировини була прибутковою;
- де виникають технологічні перевитрати;
- який етап виробництва найдорожчий;
- як змінюється економіка при коливанні цін на насіння.
Особливо болісно це проявляється під час нестабільного ринку. Ціна на олійні культури змінюється швидко, і навіть невелика помилка в розрахунку собівартості може перетворити прибуткову операцію на збиткову.
Як цифрові системи змінюють сам підхід до собівартості
Сучасні програмні рішення для олійноекстракційних підприємств фактично перевертають логіку обліку.
Вони переходять від бухгалтерського принципу «збираємо витрати» до виробничого принципу — «відстежуємо баланс».
Це означає, що кожна тонна сировини розглядається як окремий економічний об’єкт із власною історією: від приймання до отримання готової продукції.
Система бачить не лише фінансові витрати, а й фізичні показники — масу, вихід, втрати, енергоспоживання.
І саме завдяки цьому зникає «розмитість».
Точний баланс — кожен грам має свою вартість
Ключова зміна полягає у появі повного матеріального балансу виробництва.
Програмна система фіксує, скільки саме насіння зайшло в переробку, який фактичний вихід олії отримано, скільки утворилося макухи та лушпиння.
Кожна одиниця продукції автоматично отримує свою частку витрат — не умовну, а розраховану на основі реальних технологічних даних.
У результаті підприємство бачить собівартість не середню, а фактичну до копійки і до грама.
Це принципово інший рівень точності.
Прозорість витрат замість припущень
Коли система деталізує всі статті витрат, керівництво починає бачити справжню структуру економіки виробництва.
Стає очевидно:
- скільки реально коштує енергія на пресування;
- як впливає якість сировини на вихід продукції;
- де виникають втрати;
- які процеси формують найбільшу частку собівартості.
Те, що раніше було припущенням або досвідом технолога, перетворюється на точні цифри.
Від обліку до управління прибутковістю
Головна цінність таких систем — навіть не у точності розрахунків.
Вона в тому, що собівартість перестає бути просто звітним показником.
Вона стає інструментом управління.
Керівник може оцінювати прибутковість конкретних партій, порівнювати ефективність змін, бачити вплив якості насіння на фінансовий результат і швидко реагувати на відхилення.
І саме це дає підприємству реальну конкурентну перевагу.
«Розмита» собівартість — це фактор, який безпосередньо впливає на прибутковість виробництва олії.
Сучасні програмні рішення змінюють ситуацію принципово — вони забезпечують точний матеріальний баланс, формують детальну собівартість олії та напівфабрикатів і дають керівництву повну прозорість виробничої економіки.
У підсумку бізнес отримує те, чого раніше бракувало найбільше — чітке розуміння реальної вартості кожного кілограма продукції.
Якщо ваше підприємство досі працює з усередненими показниками, не бачить реальної структури витрат або не може точно визначити прибутковість партій — це означає лише одне: значна частина економіки виробництва залишається прихованою.
Ми допомагаємо підприємствам олійноекстракційної галузі впровадити такі системи на практиці — від аудиту процесів і налаштування обліку до запуску повноцінної аналітики собівартості. Телефонуйте +38 (067) 190-98-11 (Вайбер, Телеграм) або залишайте заявку у формі контактів.
