Літній період найбільш "гаряча" пора для аграріїв, апогей діяльності – збір врожаю. За цим процесом ховається велика підготовча робота всього сільгосппідприємства, включаючи подальшу організацію зберігання отриманого зерна.
Загальна схема руху зерна з поля включає його збирання, транспортування з поля на тік, оприбуткування зерна на току, тимчасове зберігання (з доробкою або без), транспортування до елеватору, передача зерна на елеватор, зберігання зерна на елеваторі, видача з елеватора.
Якщо внутрішні процеси, що виконуються із зерном в рамках його зберігання чи доробки на підприємстві, в цілому зрозумілі та простіше контролюються, то що, стосується процесу зберігання зерна на елеваторі потрібно враховувати ряд нюансів на яких ми зупинимося детально.
З чого починається співробітництво поклажодавця (сільгоспвиробника) з елеваторами
Перший, і один із головних кроків – укладання договору складського зберігання зерна між поклажодавцем та зерновим складом.
Договір складського зберігання зерна головний документ, який визначає взаємовідносини між зерновиробником та елеватором. Існують типові форми договорів складського зберігання зерна, які дозволяють зменшити час на створення його структури. Для цього можна використовувати спеціалізовані програми для елеваторів та зернопереробних підприємств, які за лічені хвилини зроблять за юриста чи бухгалтера основну роботу із складання договору зберігання зерна. Проте, вся "сіль" криється в деталях. Тому ми рекомендуємо детально пропрацьовувати кожен пункт, особливо, що стосується організаційної форми зберігання.
Які організаційні форми зберігання зерна на елеваторі передбачені
Найбільш розповсюджені такі варіанти:
- без права розпорядження та передачі;
- з правом відпуску третім особам;
- з повним розпорядженням.
В Україні найбільш розповсюджений варіант простої передачі без права розпорядження зерном. В такому випадку елеватор не має права, без запиту поклажодавця проводити операції з його зерном. При цьому, є одне але. Якщо поклажодавець хоче отримати саме те зерно, яке він здав визначеною партією на елеватор, із заданою якістю та показниками, то це повинно бути прописано в договорі. І таке зерно повинно зберігатися відокремлено. Така процедура діє наприклад, при формуванні експортних партій зерна. Інакше елеватор зможе видати зерно, що буде відповідати заданим показникам та якістю, але воно скоріше за все буде від інших поклажодавців.
Поклажодавець також може домовитись з елеватором, що той зможе за його запитом відпускати зерно третім особам (підприємствам). Цей пункт договору повинен містити чітко розписану процедуру як відбувається організаційно процес передачі зерна третім особам.
І найменш розповсюджений варіант, це коли елеватор має повне право на розпорядження зерном поклажодавця. У силу великих ризиків ним користується не значна кількість зерновиробників, але він також має і свої плюси. Фактично договір зберігання трансформується в договір займу, за яким елеватор виплачує поклажодавцю відсотки за розпорядження зерном. Виходить така собі форма банківських відносин, але у торгівлі зерном.
