Використовується для ведення обліку зерна на току при надходженні його з поля. Представляє собою двосторонній бланк формату А5 в якому вказується тип та клас культури, ПІБ матеріально відповідальної особи, дані про залишок на початок для, прибуток зерна, а також дані про надходження на вибуток зерна із току по кожному комбайнеру та водію.
Приведення ваги партії зерна, яка поступає на елеватор з поля, до залікової, шляхом зменшення фізичної ваги на величину пошкодженої чи непридатної частини. В непридатну частину включають сміття та пошкоджене зерно.
Документ оцінки якості хлібопродуктів. Формується лабораторією елеватора чи зернопереробного підприємства на основі даних карток аналізу зерна (форма № 47) або журналу за формою № ЗХС-49. Представляє собою книжечку формата А5 із квитанціями 3х різних кольорів, для видачі 3х примірників (оригінал у лаборанта, один в бухгалтерію і один прикріплюється до транспортної накладної). Документ завіряється підписом лаборанта.
Кількість вологи у відсотках яка міститься у зерні. Складається із частки вільної та зв'язаної вологи. Вологість зерна визначають згідно державних стандіртів за допомогою вологомірів зерна різної конструкції. Нормативами встановлюють базові показники вологості для різних видів зернових культур. Базові значення вологості зерна використовують для його доробки на елеваторах та зернових складах зернопереробних підприємств.
Навмисне висушування (зневоднення) посівів пшениці шляхом внесення спеціального препарату - десикату. Проводиться для прогнозованого зменшення вологості зерна у вибраний період достигання. Це дозволяє розпочати збирання врожаю у прогнозовані сроки та зменшити навантаження на зернозбиральну техніку.
Зважена частина середньої проби, виділена для визначення окремих показників якості зерна чи насіння.
Маса одного літра зерна, виражена у грамах. Натуру визначають за допомогою приладу, який називається пурка.
Визначається відношенням маси зерна до об’єму, яке воно займає. Залежить від анатомічної будови та хімічного складу зерна і неоднакова у різних культур.
Це частини рослин (клубні, плоди, саджанці, цибулини, супліддя, частини складних плодів та ін.), які застосовуються для отримання сортів с/г рослин.
Це відношення числа стебел с/г рослин основного сорту до числа всіх розвинутих стебел даної культури. Сортова чистота визначається шляхом апробації посівів, які призначені для отримання садивного матеріалу.
Отримайте детальну відповідь на свої питання у нашого менеджера